Відповідно до вимог абз. 20 ч. 1 ст. 1 та абз. 2 ч. 2 ст. 532 Закону України «Про запобігання корупції» (далі -Закон) особа вважається викривачем за сукупності таких умов:
здійснити повідомлення повинна фізична особа (громадянин України, іноземець, особа без громадянства), у якої наявне переконання, що інформація є достовірною;
наведена у повідомленні інформація має містити фактичні дані, що підтверджують можливе вчинення іншою особою корупційного або пов’язаного з корупцією правопорушення, інших порушень Закону, які можуть бути перевірені;
повідомлена особою інформація стала їй відома у зв’язку з її трудовою, професійною, господарською, громадською, науковою діяльністю, проходження нею служби чи навчання або її участю у передбачених законодавством процедурах, які є обов’язковими для початку такої діяльності, проходження служби чи навчання.
Таким чином, у разі відсутності хоча б однієї вищевказаної умови, особа не може вважатися викривачем.
Враховуючи те, що правові та організаційні засади функціонування системи запобігання корупції в Україні, зміст та порядок застосування превентивних антикорупційних механізмів, правила щодо усунення наслідків корупційних правопорушень регулюються саме Законом, при встановленні, чи набула особа статусу викривача, слід застосовувати вимоги, які містяться не лише в п. 162 ч. 1 ст. 3 КПК України, але і в Законі.
Отже, викривачем у кримінальному провадженні може бути фізична особа, яка при дотриманні сукупності вимог, визначених Законом (п. 2.1 глави 2 цих Роз’яснень) звернулась із заявою (повідомленням) про корупційне кримінальне правопорушення та/або кримінальне правопорушення, пов’язане з корупцією, до органу досудового розслідування/прокурора з використанням будь-якого доступного каналу для повідомлення. (Більш детальна інформація щодо каналів здійснення повідомлення наведена у главі 3 цих Роз’яснень).
Згідно із ч. 1 ст. 533 Закону права викривача виникають з моменту повідомлення інформації про можливі факти корупційних або пов’язаних з корупцією правопорушень, інших порушень Закону.
Так, наявність в особи переконання, що інформація є достовірною – це суб’єктивне почуття впевненості особи у правдивості повідомленої нею інформації про можливі факти вчинення іншою особою корупційного або пов’язаного з корупцію правопорушення, іншого порушення Закону, що базується на її життєвому/професійному досвіді, сукупній оцінці об’єктивності джерела та змісту такої інформації, інших обставинах. Достовірність інформації – це її властивість встановлювати реальну наявність фактичних даних, що підтверджують можливе вчинення корупційних або пов’язаних з корупцією правопорушень, інших порушень Закону, а також суб’єктивне сприйняття інформації такою, що відповідає дійсності та є правдивою.
Фактичні дані, наведені у повідомленні, мають складатися з інформації про конкретні факти можливих корупційних або пов’язаних з корупцією правопорушень, інших порушень Закону. Це, зокрема, можуть бути відомості про обставини правопорушення, місце і час його вчинення, особу, яка вчинила правопорушення, тощо.